Шановна Галино Василівно та рідна університетська родино!
З величезним трепетом у серці прочитав Ваше звернення. Минуло вже 14 років з моменту нашого випускного у 2012 році, але здається, ніби лише вчора ми, першокурсники, вперше переступили поріг факультету фізичного виховання Уманського педагогічного університету ім. П. Тичини.
Для мене роки навчання (2007–2012) – це ціле життя, сповнене драйву, молодості та перемог. Мені випала честь бути старостою групи, що навчило мене лідерства, відповідальності та вміння згуртувати команду. Особливе місце в моїх спогадах займає активне спортивне життя факультету. Запеклі тренування та можливість виступати на змаганнях із волейболу не лише на рівні університету та міста, а й захищати честь альма-матер на міжнародній арені за кордоном – у Польщі, загартували характер і заклали міцний професійний фундамент.
Та найголовніший і найцінніший дарунок, який я отримав за роки студентства, – це моя сім’я. Саме завдяки навчанню тут я зустрів свою кохану дружину Олену. Сьогодні ми маємо чудову, гарну родину та виховуємо двох прекрасних дітей. Університет не лише дав мені професію, а й поєднав наші долі.
Знання та виховання, які я отримав в університеті, пройшли успішну перевірку на практиці. Після випуску я присвятив себе педагогічній та тренерській справі: працював у спортивній школі, а також учителем фізичної культури в Голованівському ліцеї ім. Т. Г. Шевченка. Щодня, заходячи до дітей у спортзал, я втілював у життя ті методики, підходи та любов до спорту, які мені передали наші шановні викладачі.
Я щиро вдячний наставникам за професійну майстерність, а одногрупникам – за міцну дружбу.
Нинішнім студентам хочу побажати:
Цінуйте кожен день в університеті! Беріть максимум від занять, тренувань, змагань та студентського самоврядування. Використовуйте всі можливості для розвитку, які дає університет. Пам’ятайте, що ви здобуваєте професію, яка виховує здорове та сильне майбутнє нашої країни.
З повагою та вдячністю, Безпалько Богдан Юрійович
